Ваша корзина пуста.

Хиты продаж

Наши новинки

Статьи

Статьи

МОН розробило положення про сертифікацію вчителів

28.11.2018.

Міністерством освіти і науки розроблений проект Положення про сертифікацію педагогічних працівників.

Документ, після його затвердження, встановить засади функціонування системи сертифікації педагогічних працівників закладів освіти та порядок її проведення.

Передбачається, що сертифікація вчителів складатиметься з двох етапів.

На першому етапі відбуватиметься оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації шляхом незалежного тестування. Організацією тестування займатимуться Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні центри.

Зокрема, УЦОЯО забезпечуватиме наповнення банку завдань зовнішнього незалежного оцінювання завданнями, укладатиме тести для ЗНО, розроблятиме загальні характеристики тестів, схеми нарахування балів за виконання завдань тестів та здійснюватиме інші заходи пов'язані з проведенням тестування.

Для кожного учасника сертифікації буде створено електронний кабінет. Результати тестування будуть визначатись впродовж 15 днів з моменту проведення тестування.

Другий етап сертифікації передбачатиме вивчення та експертне оцінювання практичного досвіду роботи вчителя. За організацію експертного оцінювання відповідатиме Державна служба якості освіти та її територіальні органи.

Зокрема, служба якості освіти, затвердить критерії та порядок вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації, розробить уніфіковані форми для оцінювання практичного досвіду роботи та відповідні методичні рекомендації експертам щодо їх заповнення.

Також Державна служба якості освіти затвердить загальний список експертів, які можуть залучатися до проведення сертифікації.

Склад експертної групи, яка вивчатиме практичний досвід роботи вчителя безпосередньо в закладі освіти, не може бути менше двох осіб. Експерти не повинні мати конфлікту інтересів з учасниками сертифікації.

За результатами вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації експертна група готуватиме експертний висновок, який має містити загальну кількість набраних учасником сертифікації балів.

Окрім цього, у процесі сертифікації кожен учитель має зафіксувати свою педагогічну майстерність з формування ключових компетентностей і наскрізних вмінь учнів у створеному ним електронному портфоліо.

Для створення е-портфоліо учасник має зробити відеозапис проведеного ним навчального заняття чи фрагментів навчальних занять загальним обсягом від 15 до 30 хвилин, зробити опис проведеного ним навчального заняття та зробити самооцінювання своєї педагогічної діяльності відповідно до спеціальної анкети.

Визначення результатів сертифікації здійснюватиметься міжвідомчою експертною комісією, до складу якої будуть включені представники МОН, УЦОЯО та Державної служби якості освіти. До складу комісії також можуть входити представники громадськості.

Зазначена комісія прийматиме рішення щодо результатів сертифікації шляхом установлення порогових балів за кожною зі складових сертифікації.

Сертифікат отримають учителі, кількість набраних балів яких за кожною зі складових сертифікації дорівнюватиме або перевищуватиме встановлені комісією порогові бали.

Сертифікація має здійснюватись на добровільних засадах з метою підвищення престижності педагогічної праці та заохочення вчителя до особистісного і професійного зростання.

У разі успішного проходження сертифікації, учитель отримає доплату у розмірі 20% посадового окладу, а також зарахування сертифікату як проходження атестації.

Планується, що Міністерство освіти спільно з Державною службою якості освіти та Українським центром оцінювання якості освіти у 2019 році проведуть пілотний проект із сертифікації двох тисяч педагогічних працівників у кожній з областей та Києві.

За матеріалами сайту МОНУ

5 причин, чому дітям корисно вивчати IT-науки

27.11.2018

Ідеальний час для вивчення IT-технологій - дитинство. Сучасні діти щодня проводять за комп'ютерами, планшетами та телефонами по кілька годин, чому ж не додати до цього трохи користі? Поки у дитини є вільний час, її мозок схоплює великий обсяг інформації «на льоту», нові знання засвоюються ефективно.

Занурення в IT-науку можна розпочинати вже в дошкільному віці - саме так вважають і в Академії професій майбутнього. Тут курси для дітей стартують з 4 років. В академії теорію пізнають через практику, вчаться на конкретних прикладах, використовують ігрові методики і намагаються максимально розкривати таланти кожної дитини. Чому варто вже зараз зайнятися IT-освітою свого малюка?

Розвиток логічного мислення

Програмування, як і інші IT-науки, вчить дитину мислити і міркувати логічно, бути дисциплінованою і використовувати комплексний підхід для вирішення завдань. При роботі над конкретним завданням учні аналізують, шукають помилки, вчаться порядку та уважності.

IT-школа пропонує курси зі створення сайтів і додатків: працюючи над новим продуктом, школяр уявляє в деталях, що і яким чином буде функціонувати. Програмування вчить дітей мислити структуровано, організовувати завдання і планувати, розуміти взаємозв'язок між предметом і діями. Програмування можна назвати стрункою логікою, яка відіграє важливу роль у всіх сферах життя.

Розкриття творчих здібностей

Діти відчувають потребу в самореалізації - IT-освіта надає їм масу можливостей для цього. Після цілого дня, проведеного в школі чи дитячому садку, немає нічого кращого, ніж зайнятися тим, що подобається дитині. Маленьким геніям життєво необхідно творити: комп'ютерні курси для дітей навчать їх створювати свої світи в іграх, цікаві веб-сайти і корисні мобільні додатки.

Розкрити творчі здібності вийде не тільки через програмування. Зробити це можна і за допомогою курсів відеоблогінгу, яким цікавляться зараз багато школярів, враховуючи популярність блогів.

Розширення можливостей працевлаштування

Програмісти, розробники сайтів, відеоблогери, аніматори, інженери 3D-друку і системні адміністратори досить затребувані на ринку праці. Навіть якщо в майбутньому дитина вирішить будувати кар'єру в іншій спеціальності, базові навички, отримані в IT-освіті, їй обов'язково знадобляться у житті.

У найближчі роки тенденція розвивати свій бізнес через інтернет навряд чи зміниться. У кожної компанії є свій сайт, багато з них розробляють власні програми, тому попит на працівників IT-сфери залишається високим.

У цифрову епоху володіння іноземною мовою і знання основ програмування свідчать про освіченість потенційного співробітника. Розвинуте логічне мислення - солідний плюс у резюме.

Підвищення мотивації до навчання

У багатьох дітей низька мотивація до навчання в загальноосвітній школі і немає бажання вивчати точні науки. Тоді як заняття в середовищі однодумців підвищують інтерес і підсилюють мотивацію до отримання нових знань і навичок.

Навчання в it-школі дозволяє поліпшити успішність з геометрії, фізики, англійської мови. Знання з цих предметів знадобляться на уроках програмування і не тільки. У підсумку виграє сама дитина - оцінки в основній школі стають кращими, а матеріал на комп'ютерних курсах сприймається легше.

Придбання комунікативних навичок

Візуальне програмування, дизайн та розробка комп'ютерних ігор, 2D анімація, робототехніка для дітей - всі ці курси в Академії професій майбутнього передбачають і самостійну, і постійну командну роботу. В ході навчання дитина розуміє, як важливо слухати і чути інших, вміти знаходити компроміс і домовлятися, відстоювати свою точку зору.

Працюючи в команді, діти вчаться один в одного, переймають досвід, розуміють, що злагоджені дії дозволяють швидше домогтися результатів. Вони стають більш комунікабельними, що допомагає їм адаптуватися в соціумі і в майбутньому знайти хорошу роботу.

Це лише п'ять причин корисності і важливості вивчення IT наук для дітей, але насправді їх значно більше. В Академії професій майбутнього дитина отримує поглиблені знання в сфері програмування, робототехніки та конструкторського моделювання. Учні знайомляться з реальним світом IT-технологій і виконують завдання в приємній компанії однолітків. IT-школа допомагає кожній дитині реалізувати себе і в майбутньому знайти престижну і високооплачувану роботу.

МОН: перелік шкільних документів скорочено на 22%

26.11.2018

У Міністерстві освіти і науки заявляють, що нова Інструкція з діловодства для закладів загальної середньої освіти скорочує рекомендований перелік шкільної документації на 22%. Про це йдеться у коментарі освітнього відомства щодо набрання чинності новою інструкцією з шкільного діловодства.

За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич, робота над документом, до якої були залучені експерти, працівники МОН та громадські організації, тривала декілька років.

«Окремо проводилося опитування вчителів, щоб визначити, від яких саме вимог вони страждають найбільше. На жаль, у процесі погодження документів, зокрема з Державною архівною службою, нам довелося скоротити перелік новацій, але навіть так вийшов документ, що упорядковує систему документообігу та зменшує бюрократичне навантаження на адміністрацію школи та кожного вчителя», – наголошує Лілія Гриневич.

У відомстві також зазначають, що інструкція є типовою, а відтак кожна школа на її основі розроблятиме власну. Це дозволить закладам освіти організувати діловодство з урахуванням своїх особливостей, а також убезпечить від надмірних вимог органів управління освітою.

«Необов’язковими стають плани роботи класних керівників, вихователів, бібліотекарів, методичних об'єднань, гуртків, спортивних секцій, поурочні плани, що складались на основі календарно-тематичних. Відтепер ці документи можуть створюватись лише за рішенням педагогічної ради закладу освіти та мати довільну форму й структуру, що має полегшити щоденну роботу вчителя», - підкреслюють у Міносвіти.

Довільну форму передбачено і для календарно-тематичних планів, головною вимогою до яких залишається відповідність навчальній програмі. У цьому випадку має бути забезпечена автономія та академічна свобода кожного вчителя.

Водночас з нової інструкції вилучено неактуальні на сьогодні положення щодо створення документів за допомогою табуляторів, машинописного способу зазначення виду документа, фіксації створених документів на магнітних носіях, а також вимогу щодо зберігання усієї ділової документації у спеціально обладнаних шафах.

«Вдалося також досягти зменшення терміну зберігання окремих документів. Виокремлено в окрему групу документів накази з адміністративно-господарських питань та накази з кадрових питань особового складу тимчасового зберігання, що мають зберігатися усього 5 років. Така норма покликана оптимізувати процес знищення документації, термін зберігання якої сплинув порівнюючи з іншими групами наказів, що можуть зберігатись постійно або 75 років», - наголосили у Міністерстві освіти і науки.

За матеріалами сайту МОНУ

Про деякі особливості освітньої нацполітики

26.11.2018

Так вийшло, що автору за свою більш ніж сорокарічну професійну педагогічну діяльність випало власним спинним мозком пізнати особливості освітньої політики:

авторитарної радянсько-імперської заідеологізованої системи;

реально демократичних закордонних систем сталого освітнього розвитку;

перехідної системи на зорі незалежності;

розбалансованої системи компромісів між старим і новим теперішнього часу.

Дозволю собі нагадати деякі очевидно назрілі напрямки/лінії змін в актуальній освітній політиці, які у нас ігноруються десь методом замовчування, а десь відтермінуванням під приводом «браку коштів».

Оцінювання

Ще років з десять тому не тільки ректори університетів, а й українська спільнота базового рівня активно протидіяла намірам впровадження вступу до ВНЗ виключно на основі сертифікатів ЗНО. З прийняттям нового рамкового закону «Про освіту» опір майже зник, але наміри повернути на старе не зникли.

Минулого року і процедура державної підсумкової атестації для випускників 11-х класів набула статусу по-справжньому державної, бо стала здійснюватися у форматі незалежної зовнішньої атестації на базі тестувань УЦОЯО.

На часі постає актуальним впровадження окрім пріоритетних особі предметних ДПА, поєднаних з процедурою отримання сертифіката ЗНО, ще й такої ДПА у форматі ЗНО з певного комплексу загальноосвітніх предметів.

Такий проект має підстави для впровадження з тією метою, щоб:

по-перше, зняти проблеми, пов’язані з високим рівнем суб’єктивної залежності та, відповідно, низьким рівнем об’єктивності середнього балу атестата;

по-друге, уберегти старшокласників від душевної дихотомії через думку про існування «непотрібних» йому предметів.

Учнів базового циклу навчання (5 – 9 класи) має також по закінченню 9-го класу очікувати оцінювання у форматі ЗНО.

І не як покарання, а системний засіб для переходу до старшої ланки загальної середньої освіти відповідно до особистих профільних уподобань та рівня спроможності відповідати визначеним для того держстандартам.

Аналогічно й щодо вчителів постає вкрай актуальною потреба у впровадженні, замість суб’єктивно залежної процедури атестації, нового механізму сертифікації у формі зовнішнього незалежного комплексного оцінювання (предмет + педагогіка + технології).

Інтеграція

Життя - це постійний процес вибору яким шляхом піти. І тут у нас, педагогів, також точка роздвоєння: або ми «сідаємо» на цього «коня» - інтеграцію, або ми їй всіляко протидіємо. Прямо чи опосередковано.

Для, хто працював у країнах, історично пов’язаних з французькою моделлю організації освіти, несподіваним було те, що там фізику та хімію веде одна людина. Але після занурення у їх «практику, яка працює», дуже швидко прийшло розуміння того, що такий підхід для учнів є значно кращим, ніж роздільний. Вчитель, скажімо, на фізиці не дублює матеріал, який вже було пройдено у споріднених тематичних розділах програми з хімії, чим системно досягається оптимальний режим навантаження на учня.

А ще під час дослідження фундаментальних природних явищ учні щораз отримують більш глибокі пояснення, бо ті весь час опираються на елементи міжпредметного зв’язку, адже останні у вчителя як-то кажуть «не виходять з голови». Крім того, такий системний підхід автоматично забезпечує більше поле для реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів, бо на двох різних предметах в учня один і той же освітній «тренер».

У ще більшій мірі система отримує зиск від такої інтеграції двох предметів під час випускного зовнішнього оцінювання - учень за один «підхід» проходить комплексне тестування із фізики, і з хімії. Ліцеїст дещо іншого профілю має подібне ЗНО вже з поєднанням хімії та біології, а інший - історії та географії.

Наші ж наміри з інтеграції шкільних предметів через підготовку спеціальної програми та відповідного їй підручника підсвідомо враховують ту традицію, що наш старшокласник має продовжувати «тягти» весь комплекс з двадцяти обов’язкових предметів, що мав до того у 5 – 9 класах.

Далі починаються розмови про необхідність спеціальної підготовки окремих вчителів і … наступає стан паніки - система до такого не готова! Це при тому, що у тисячах сільських, а подекуди й міських, наших шкіл десятиліття працюють вчителі, котрі ведуть чи не по п’ять предметів і … паніки немає.

Переконаний, що інтеграція може бути:

десь як інтеграція на рівні особи вчителя, який веде два споріднених предметів;

десь як інтеграція на рівні змісту, коли певний комплексний курс подається для групи учнів з різних класів відповідно до їхніх освітніх пріоритетів;

десь як інтеграція контингенту старшокласників з декількох класів, щоб усунути дублювання загальноосвітньої підготовки під час переходу їх закладів вищої освіти.

Структура

Широке застосування принципу інтеграції дасть можливість провести й зміну структури та змісту освіти.

У наших умовах, коли в основі шкільної освіти лишається класно-урочне навчання одного й того ж складу учнів від 1-го до 11-го класу, робота з осучаснення змісту та структури загальної середньої освіти досі ніяк не вийде на рівень системного виміру.

Звісно, потрібен перехід до кардинальної нової для нас структури освіти, у якій має з’явитися справжня профільно-цільова освіта старшокласників.

Після базового освітнього етапу повна загальна середня освіта сучасного рівня якості має передбачати її здобуття на поглибленому змісті того чи іншого профільного циклу предметів. Саме циклу, а не одного-двох профільних предметів з основ наук, бо навчання старшокласника ще залишається загальноосвітнім, а не професійним.

Тому забезпечити по-справжньому ефективне навчання старшокласників методом простого переводу учнів з 9-го до 10-го класу у «рідній» школі та ще й в умовах збереження структури предметів основної школи є неможливим. У розвинених освітніх системах вчать кожного окремого старшокласника в одно- чи багатопрофільному ліцеї, але ніколи у тому самому класі, що сформувався ще у початковій школі.

При цьому, якщо й бувають багатопрофільні заклади, то ніяк не у вигляді традиційних пострадянських закладів І – ІІІ ступеня, більшість з яких має один-два випускних класи.

Але, попри очевидну абсурдність такої практики, у нашій системі освіти заклади щороку звітують про обсяги охоплення учнів 10-11 класів профільним навчанням.

Суспільство вводять в оману, коли заявляють, що мережу профільних ліцеїв для випускників 9-х класів можна запровадити лише з 2029 року, коли прийде «новий» учень і буде підготовлено «нового» вчителя. У нас і зараз є тисячі педагогів, здатних організувати діяльність академічних ліцеїв за всіма міжнародними вимогами до ліцейського формату надання освіти.

Звісно, проблемою було і лишається гідне фінансування освітньої сфери та відсутність проактивного ставлення до навчання у багатьох учнів.

Для формування такої риси освітній системі потрібно запровадити, як мінімум, наступне:

впровадити механізм сепарації/селекції учнів на етапі вступу до старшої ланки;

по-друге, перейти до таких організації навчання учнів, які б передбачали їх активну самостійну роботу над складним (відповідно до віку) новим матеріалом під тренерським супроводом вчителя.

Звертаю увагу, що за такої організації навчання учнів кардинально змінюється роль вчителя. Вчитель стає модератором/коучем, замість того щоб виконувати традиційну роль з «пояснення нової теми».

Соціалізація

Проект «Нова українська школа» акцентує увагу на необхідності формування соціально-громадської компетентності та підприємливості:

Соціальні та громадянські компетентності - усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати й розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

Підприємливість - уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

Звісно, найгіршим варіантом реалізації таких освітніх потреб було б запровадження окремих предметів з такими назвами. Адже ці компетенції формуються як навчальним процесом із вивчення змісту кожного предмета, так і всім укладом життя закладу освіти.

Перший приклад того як це робиться за кордоном: кожного нового навчального року учні з особливою цікавістю йдуть до закладу, щоб побачити своїх НОВИХ однокласників, бо адміністрація з метою практичної реалізації цієї потреби (соціалізації) наново «перемішує» контингент паралелі.

Другий: закордонні ровесники наших учнів з не меншим інтересом чекають оновлений список вчителів, які будуть вести у них навчальні предмети. У нас же кожен вчитель має «свій» клас, який він «оберігає» від інших колег, бо ж це його «друга сім’я».

Уявіть собі «практику, яка працює» за якої старшокласники, попри наявність ліцейської їдальні, організовують діяльність окремого ліцейського кафетерію, у якому всі роботи здійснюють по черзі самі, без втручання дорослих. На перервах, без пропуску занять. Закупка товару – після занять.

А ще ліцеїсти мають право на десяток днів для цільових навчальних екскурсій під час навчальних занять за розкладом. Наприклад, вони пишуть програму відвідування іншої країни, розподіляють відповідальних за тематичними розділами звіту про поїздку, протягом року здійснюють соціальні проекти для того, щоб заробити для оплати витрат на поїздку більшу частину її бюджету, бо місцева влада виділяє лише частину, а з гаманця батьків можна взяти лише на кишенькові витрати.

Наші ж організатори освіти досі вважають, що на кожну освітню компетенцію достатньо ввести окремий предмет, щоб на уроках розповісти про здоров’я, сплату податків та форми підприємливості чи правила безпеки, або специфіку шлюбного життя і … тоді все буде «Окей» - мета буде досягнута.

І це попри те, що реальне життя не надає жодних підстав так вважати.

Генеральний директор «Майкрософт Україна» Надія Васильєва констатує: «… у чому проблема нашої ІТ-освіти? У тому, що всі хочуть працювати індивідуально. Ти приходиш, сідаєш за комп'ютер і щось там робиш один. А в реальному житті всі розробники працюють у командах. Чому іноді складно працювати з українськими розробниками? Бо кожен сам по собі, а разом робота не клеїться. Насправді проблема української технологічної, інженерної сфери та сфери ІТ у тому, що учні, які роблять класну роботу, не вміють взаємодіяти, а відтак вони не можуть стати керівниками крутих проектів і залишаються тільки гвинтиками».

Доброчесність

У ситуації кризи якості освіти вкрай важливо зробити наступні кроки для ліквідації недоброчесних практик в освіті:

по-перше, інституційно спрямувати діяльність вищого державного освітнього менеджменту на провадження політики очищення від корупції та недоброчесності;

по-друге, реальні з відповідними структурними та ресурсними засобами реалізації програми впровадження принципів порядності та доброчесності як пріоритетних для систем врядування всіх рівнів;

по-третє, започаткувати модель дійсно цільового використання бюджетних коштів на освіту, яка апріорі не допускатиме фінансування тих фізичних та юридичних осіб, які не дотримуються норм та положень принципу доброчесності в освіті.

В останньому мова йде про запровадження стандартних для сучасного світу чинників відповідального ставлення до справи – класифікатора нормативно-правових санкцій до порушників:

щодо фізичних осіб – призупинення права на участь у програмах бюджетної освіти на півроку, рік чи два, а то й п’ять відповідно до типу порушення чи спроби до його здійснення;

щодо юридичних осіб – відмова у наданні ліцензії закладу, який не має внутрішньої служби контролю за якістю освітньої діяльності та дотриманням доброчесності чи позбавлення раніше наданої ліцензії у випадках недієздатності такої служби.

У такому підході закладається саме метод м’якої дії, бо не йде мова про відрахування здобувача освіти чи закриття закладу. Дієвість та демократичність такого підходу тримається на тому, що згідно з конституцією державна виконавча влада поширює цільове освітнє фінансування на всіх тих, хто не має проблем з нецільовим використанням бюджетних коштів з причини невідповідності своєї діяльності нормативним вимогам щодо:

а) принципу доброчесності;

б) мінімально допустимого рівня якості.

Зрозуміло, що у контексті принципу м’якої сили доречним є запровадження таких підходів спочатку лише для ЗВО ІV рівня акредитації. І лише після мінімально доречного періоду адаптації суспільства до нової для нього практики перейти до змін і на нижчих рівнях, у томі числі для старшокласників академічних ліцеїв та самих закладів цієї ланки системи ЗСО.

Щодо рівня початкової та основної школи, то відсторонення від участі у діяльності за бюджетні кошти може бути доречним лише щодо керівника закладу.

Висновки

В умовах, що склалися, є більш ніж очевидним, що проблема втілення задумів освітньої реформи у життя - це не освітня проблема, а суспільно-політична.

В освіті суспільний запит пересічних громад на новоякісний її формат не такий потужний, а тому для керівників на місцях достатньо для своїх дітей одного-двох місцевих ексклюзивних закладів (їх вже третє десятиліття поспіль називають інноваційними), а для верхнього ешелону та заможного бізнесу - іноземних ліцеїв чи коледжів та університетів.

Як би «низи» не шуміли про стратегічну потребу у системних змінах в освіті, але нічого не змушує їх почути «нагорі».

Навпаки - перманентні вибори схиляють політиків до тактики популістських загравань з електоратом, для чого достатньо таких же перманентних нових обіцянок «зажити по-новому».

Натомість немає жодного спротиву чи блокування проголошенню ідей щодо реформ, бо говорити не означає зробити, тобто зруйнувати старі схеми, які у нас так дбайливо та надійно зберігаються. Саме так противники реформ і діють, опираючись на елементарний, але надійний прийом: «Хай ті реформатори побалакають та випустять пару».

Відтак бачу актуальними наступні корективи змісту освітньої політики держави у межах самої освітньої системи:

відмовитися від практики того чи іншого врахування середнього балу атестата про повну загальну середню освіту;

не поширювати принцип обов’язковості проходження ЗНО на всіх випускників 11(12)-х класів, а натомість передбачити для охочих видачу атестата на підставі отримання річних оцінок;

запровадити обов’язкове ЗНО для всіх випускників 9-го класу як засіб до оптимального вибору подальшої пріоритетної кожному випускнику власної освітньої траєкторії;

замінити чинну практику атестації вчителів на сертифікацію незалежного від закладу та його засновника формату;

впровадити широке інституційне використання принципу інтеграції як засобу формування справжньої профільної освіти старшокласників;

розробити методику здійснення процесу формування новітньої мережі профільних закладів для старшокласників;

провести комплексне дослідження на предмет встановлення оптимальної мережі закладів освіти для країни/регіонів/областей та районів і міст структури;

забезпечити перехід:

а) вчителів до проактивних щодо діяльності учнів методів їх освітньої підготовки замість традиційного акценту на фронтальне ознайомлення зі змістом навчальних предметів;

б) закладу до щорічного гнучкого переформатування контингенту класів задля практичної соціалізації учнів замість традиційного акценту на «цементування» колективу на всі роки навчання;

в) вчителів-предметників до щорічної практики ротації класів замість жорсткого закріплення класу на всі роки навчання;

прийняти національну програму дієвих практичних заходів до мінімізації проявів корупції та недоброчесних практик у системі освіти силами внутрішньо відомчих нормативно-правових актів та відомчих механізмів їх втілення у життя, які б не суперечили загальним нормам права у державі;

впровадити інституційно у діяльність кожного закладу внутрішню систему контролю за якістю освітньої діяльності як щодо надавачів освіти, так і її здобувачів.

Володимир Бєлий, заступник директора ФТЛ м. Херсона, експерт РПР-ОСВІТА, оригінал на сайті Освітня політика

В Україні з'явиться сімейна освіта та педпатронаж

23.11.2018

Міністерством освіти і науки запропонований для громадського обговорення проект наказу «Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах». Документ визначає нові форми та порядок індивідуального здобуття середньої освіти.

Зокрема, планується, що відтепер в Україні до індивідуальної форми здобуття освіти належатимуть екстернатна, сімейна (домашня) освіта, а також педагогічний патронаж.

Екстернатною формою здобуття освіти матимуть змогу скористатись учні, які із поважних причин, зокрема, станом здоров’я, перебування за кордоном або на неконтрольованій території або на території населених пунктів на лінії зіткнення не можуть відвідувати навчальні заняття або не можуть пройти річне оцінювання.

Здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою стане можливим для осіб, батьки або інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно. Разом з тим, відповідальність за здобуття дітьми освіти на рівні не нижче державних стандартів нестимуть їх батьки або інші законні представники.

Педагогічний патронаж може бути організований для здобувачів початкової та базової середньої освіти, які проживають у селах і селищах, коли кількість учнів у класі закладу освіти становить менше 5 осіб, осіб з особливими освітніми потребами або здобувачів освіти, які за станом здоров’я не можуть відвідувати заклад освіти.

Здобуття освіти за формою педагогічного патронажу передбачає організацію освітнього процесу в умовах, найбільш сприятливих для дитини, у тому числі вдома або в закладі охорони здоров’я. Також патронаж передбачає можливість періодичного включення учня до класного колективу з метою соціалізації та взаємодію педагогічних працівників із закладами охорони здоров’я, закладами соціального захисту дітей, інклюзивно-ресурсними центрами.

Для забезпечення зазначених форм індивідуальної освіти можуть використовуватися технології дистанційного навчання.

Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах також визначає особливості кожної із форм здобуття індивідуальної середньої освіти.

Громадське обговорення проекту наказу МОН триватиме до 10 грудня 2018 року. Зауваження та пропозиції можна надсилати на e-mail:  Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. або  Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. .

За матеріалами сайту Освіта.юа

ID-картка для школяра: чому це важливо

22.11.2018

Міністерство освіти та Державна міграційна служба нагадують, що школярі, яким виповнилося 14 років, мають своєчасно звернутись для оформлення ID-картки.

У зв'язку з цим, Міносвіти звернулось шкільних учителів якомога ширше інформувати про це батьків та учнів, а Державна міграційна служба доручила своїм територіальним органам сприяти школярам в оформленні документів.

Зараз паспорт вперше оформлюється після досягнення особою 14-річного віку. Для таких громадян ця адміністративна послуга є безкоштовною.

Для отримання ID-картки потрібно не пізніше, ніж через місяць після досягнення учнем 14 років, звернутися до:

територіального підрозділу Державної міграційної служби за зареєстрованим місцем проживання;

або до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), якщо він надає послуги з оформлення біометричних документів.

Для школярів своєчасне оформлення паспорта є необхідним, адже його копію потрібно подавати в комплекті документів для реєстрації на зовнішнє незалежне оцінювання.

Подавати для реєстрації інший документ можуть лише такі категорії:

  • особи, які не мали можливості отримати паспорт в зв’язку з тим, що проживають на окупованій території та лінії зіткнення, – свідоцтво про народження;
  • іноземці та особи без громадянства – копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
  • особи, які звернулися за захистом в Україні, – копію довідки про звернення за захистом в Україні;
  • особи з окупованої території, які є учнями (слухачами, студентами) закладів освіти на підконтрольній Україні території, якщо вони втратили документ, що посвідчує особу, і не мають можливості його відновити – довідку із закладу освіти з фотокарткою.

Усі інші громадяни України подають для реєстрації на ЗНО виключно паспорт. Цей же документ пред’являється учасником ЗНО для допуску до пункту тестування.

Окрім цього, питання своєчасного отримання паспорта є актуальним для тих школярів, які 2019 року планують вступати на молодшого спеціаліста чи молодшого бакалавра після 9-го класу.

Зокрема, під час подання заяви на вступ необхідно пред’явити оригінал документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, і подати його копію. Одним з таких документів є паспорт громадянина України. Водночас свідоцтво про народження не є документом, що посвідчує особу.

Тому майбутнім вступникам варто заздалегідь потурбуватися про оформлення паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), адже вступати за свідоцтвом про народження зможуть лише ті учні, яким 14 років виповниться після 1 травня 2019 року.

Необхідні документи для отримання паспорту:

  • свідоцтво про народження;
  • оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
  • паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);
  • посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
  • довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
  • документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):
  • про місце проживання — довідку органу реєстрації встановленого зразка;
  • про народження дітей — свідоцтва про народження дітей;
  • про шлюб і розірвання шлюбу — свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
  • про зміну імені — свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
  • довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

Видані компетентними органами іноземної держави документи засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України та документа, що підтверджує сплату платежу) повертаються особі або її законному представнику/уповноваженій особі після оформлення заяви-анкети.

За матеріалами сайту Освіта.юа

Середня освіта в Україні стане інституційною

22.11.2018

Міністерством освіти розроблене положення про інституційну форму здобуття загальної середньої освіти. Документ оприлюднений на сайті відомства для громадського обговорення.

Новацією документа є створення умов для впровадження нової форми здобуття загальної середньої освіти – мережевої.

Отже, до інституційної форми здобуття середньої освіти в Україні належатимуть очна, заочна, дистанційна та мережева.

Основною формою здобуття повної загальної середньої освіти відповідного рівня є і залишиться денна форма. При цьому, школи матимуть можливість створювати класи або групи з вечірньою, заочною, дистанційною формами здобуття освіти, а також укладати договори про організацію мережевої форми здобуття освіти з іншими суб’єктами освітньої діяльності.

Відповідно, батьки дітей зможуть обирати очну, заочну, дистанційну або мережеву форму здобуття загальної середньої освіти. Результати навчання дітей, які здобувають освіту за інституційною формою, мають відповідати вимогам відповідних державних стандартів загальної середньої освіти.

Очна (денна, вечірня) форма здобуття загальної середньої освіти

Здобуття загальної середньої освіти за денною формою може бути організовано для осіб від 6 років, які навчаються у 1-11 (12) класах.

За наявності достатнього та високого рівня навчальних досягнень здобувачі освіти за вечірньою формою зможуть прискорено завершити здобуття повної загальної середньої освіти.

Підсумкове оцінювання навчальних досягнень здобувача освіти та його атестація здійснюється на загальних підставах.

Заочна форма здобуття освіти

Особи, які завершили здобуття початкової освіти, можуть продовжити здобуття базової та повної середньої освіти за заочною формою.

Заклади освіти можуть організовувати здобуття освіти за заочною формою незалежно від місця проживання та верхньої межі віку здобувачів освіти.

Навчання здобувачів освіти за заочною формою відбувається сесійно.

Для організації здобуття освіти за заочною формою школа може мати у своєму складі навчально-консультаційні пункти, на базі яких організовуються групові консультації та заліки, що складаються всіма здобувачами освіти.

Дистанційна форма здобуття освіти

Дистанційне навчання може бути реалізовано шляхом застосування дистанційної форми, як окремої форми здобуття освіти, або використання технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання за різними формами здобуття освіти, зокрема вечірньою, заочною, мережевою або індивідуальною.

Рішення про організацію здобуття освіти за дистанційною формою у закладі освіти має ухвалюватись з урахуванням необхідних матеріально-технічних, кадрових та інших ресурсів.

Для організації дистанційного навчання, як окремої форми здобуття освіти, у закладах освіти можуть створюватись класи або групи з дистанційною формою навчання.

Мережева форма здобуття освіти

Для організації здобуття освіти за мережевою формою заклад освіти має залучати інших суб’єктів освітньої діяльності, що діють на підставі відповідних ліцензій.

Із метою використання додаткової матеріально-технічної бази у разі потреби до мережевої взаємодії можуть залучатися заклади культури, фізичної культури і спорту та інші юридичні особи, залучені до діяльності освітнього округу, міжшкільні ресурсні центри, наукові установи тощо.

Метою організації мережевої взаємодії між суб’єктами освітньої діяльності є залучення та використання додаткових ресурсів (кадрових, матеріально-технічних, навчально-методичних, інформаційних та інших), необхідних для забезпечення якості освіти.

Здобуття освіти за мережевою формою може організовуватись як для класів і груп, так і окремих учнів з метою забезпечення їх індивідуальної освітньої траєкторії.

Разом з тим, застосування мережевої форми здобуття освіти може поєднуватись із очною, заочною та дистанційною формами.

Базовий заклад, до якого зараховано здобувачів освіти, відповідатиме за здійснення контролю за реалізацією освітньої програми, а суб’єкт освітньої діяльності, що є партнером мережевої взаємодії, відповідатиме за реалізацію її компонентів.

Документи про здобуття освіти за мережевою формою видаватимуться  базовими закладами освіти.

За матеріалами сайту МОНУ

Описуємо предмети навколо, свої дії й відчуття

21.11.2018.

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам, вихователям та вчителям одинадцять оригінальних практичних завдань для гармонійного всебічного розвитку малюка. Виконання завдань розвиватиме уяву й фантазію, розширить словниковий запас і кругозір, сприятиме запам’ятовуванню правопису слів. Під час занять з таким роздатковим матеріалом дитина набуватиме вміння класифікувати предмети, розвиватиме увагу та спостережливість, підвищуватиме культуру мовлення, інтерес до вивчення мови.

Виконання запропонованих завдань сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до навчання, вихованню впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою всебічного розвитку дитини.

Учимося описувати відчуття. Цей комплект завдань допоможе дитині розширити словниковий запас і навчитися точніше описувати предмети навколишнього світу й свої відчуття. Таким чином дитина розвиватиме образне й абстрактне мислення, навички письма.

Описуємо властивості предметів, істот і речовин. Цей комплект допоможе дитині навчитися порівнювати й описувати предмети та істот за конкретними ознаками, розвиваючи водночас навички малювання, читання, спостережливість й уважність.

Опиши малюнки: вживання прикметників. Цей комплект завдань допоможе дитині навчитися описувати предмети та істот, правильно вживати прикметники у мовленні. Комплект містить 24 малюнки, до кожного з яких дитині необхідно підібрати 5 прикметників, що його характеризують.

Описуємо послідовність дій: навички зв’язного письмового мовлення. Цей комплектзавдань допоможе дитині навчитися описувати послідовність дій, потренувати навички письмового зв’язного мовлення. У кожному з 8-ми завдань дитині пропонується описати етапи виконання певної дії.

Малюнок, питання, ознака: класифікуємо предмети. Пропоноване завдання ознайомить дітей із лексичним значенням слів, що називають ознаки предметів, формуватиме вміння ставити питання до слів, збагатить словниковий запас. Дитині пропонується дібрати до кожного малюнка питання й ознаку та з’єднати їх стрілками.

Матеріали предметів: розподіляємо слова. Пропоноване завдання допоможе дитині дізнатися про назви матеріалів (папір, дерево, скло), навчитися розрізняти та називати властивості й якості предметів, збагатити словниковий запас. Виконуючи завдання, дитина вчитиметься порівнювати, групувати, класифікувати предмети за матеріалами та властивостями, знаходити спільне та відмінне.

Опиши малюнки та порівняй. Цей комплект завдань допоможе дитині навчитися описувати істот та порівнювати їх, викладати свої думки та висновки в письмовій формі. Завдання допоможуть збагатити словниковий запас, розвинути дрібну моторику, навички письма та порівняння, навчитись послідовно викладати думки.

Описуємо поняття та вчимося міркувати. Це незвичне завдання пропонує дитині поміркувати над важливими поняттями, які ми щодня використовуємо, але зазвичай не замислюємося над їх глибинним змістом. За умовами завдання, дитині треба за допомогою трьох прикметників описати кожне із запропонованих понять.

Холодне чи гаряче? Аналізуємо об’єкти навколишнього світу. Пропоноване завданнядопоможе дитині навчитися розрізняти властивості й якості предметів, визначати спільні й відмінні ознаки об’єктів навколишнього світу, порівнювати, об’єднувати, розподіляти на групи. Виконуючи завдання, дитина розвиватиме логічне мислення, кмітливість, допитливість.

Описуємо уявні місця: розвиваємо фантазію. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути уяву й навчитися описувати різноманітні місця, залучивши свій досвід. Виконуючи завдання, дитина розвиватиме творчі здібності й дрібну моторику, вчитиметься послідовно викладати думки. Під час групової роботи можна попросити дітей зачитати свої описи вголос й порівняти.

Їстівне, неїстівне. Аналізуємо об’єкти навколишнього світу. Пропоноване завданнядопоможе дитині навчитися розрізняти властивості й якості предметів, визначати спільні та відмінні ознаки об’єктів навколишнього світу, порівнювати, об’єднувати, розподіляти на групи за спільною ознакою.

Кожне завдання можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів. Завантаження завдань для дітей доступне для користувачів сайту після швидкої реєстрації.

За матеріалами журналу «Директор школи»

Для перевірок шкіл наберуть 625 аудиторів

21.11.2018

Державна служба якості освіти планує працевлаштувати 625 осіб у 25 обласних управліннях. Про це повідомив перший заступник голови Державної служби Олександр Якименко в інтерв'ю газеті «Освіта України».

За його словами, оцінка попередньої діяльності Державної інспекції навчальних закладів за останні 7 років свідчить про те, що за цей період перевірками було охоплено лише 0,4% всіх закладів загальної середньої освіти.

«За десять років оцінити 16 тисяч шкіл без потужної та безперебійної роботи територіальних органів – неможливо. Тобто саме потужна розгалужена система регіональних центрів зможе забезпечити проведення цієї роботи на належному рівні. Тож ми не можемо лише формально підійти до створення цієї структури», - наголосив чиновник.

Разом з тим він наголосив, що перехід роботи служби від інспектування до допомоги і підтримки повинен відбутися не в останню чергу завдяки приходу нових людей, котрі працюватимуть не за старими, а за новими принципами.

«Нині є кілька проектів, які нам допомагають реалізувати наші партнери: ми напрацьовуємо нові документи, нові рамки роботи інспекції й оцінювача-аудитора. На першому етапі плануємо підготувати 25–50 експертів, які й навчатимуться, і навчатимуть уже по-новому. Це – невелика кількість, але ми її збільшуватимемо. Загалом під час утворення територіальних органів хочемо передбачити роботу 625 осіб у 25 обласних управліннях», - зазначив Якименко.

Планується, що кожен аудитор проводитиме близько 9 аудитів шкіл на рік.

Також перший заступник голови Державної служби якості освіти повідомив, що на утримання територіальних органів Державної служби якості освіти, зважаючи на означену кількість працівників, у 2019 році треба буде витратити близько 126 мільйонів гривень.

«Зауважу, що майже 98 мільйонів планується забезпечити за рахунок перерозподілу видатків місцевих державних адміністрацій на утримання чисельності працівників підрозділів освіти, що пропонується до скорочення. Адже, повторюся, державний нагляд за діяльністю закладів освіти й атестацію згадані органи вже не проводять», - підкреслив Олександр Якименко.

За матеріалами сайту Освіта.юа

Доплата за науковий ступінь заступнику директора

20.11.2018.

Чи можна встановлювати доплату за науковий ступінь кандидата педагогічних наук заступнику директора з навчально-виховної роботи в закладі загальної середньої освіти, який має години навчального навантаження? Як встановити відповідність наукового ступеня профілю діяльності?

Абзацом «г» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено встановлення доплат працівникам за науковий ступінь кандидата наук у граничному розмірі 15% посадового окладу (ставки заробітної плати). Передбачено також, що зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. Відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником закладу.

Аналогічна норма передбачена також абзацом «г» підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Нормативно-правових актів щодо порядку визначення такої відповідності не існує. При цьому, ні постановою Кабінету Міністрів України, ні наказом Міністерства освіти і науки України не встановлено умови щодо відповідності спеціальності, з якої присуджено науковий ступінь, професійній діяльності.

Натомість існує низка трудових переваг для педагогічних працівників, які мають наукові ступені. Зокрема, визначення педагогічної діяльності передбачено пунктом 21 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічна діяльність – це інтелектуальна, творча діяльність педагогічного працівника, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та професійних компетентностей.

У Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, посада заступника директора з навчально-виховної роботи віднесена до педагогічних працівників.

Пунктом 3.28 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 6.10.2010 № 930, встановлено, що педагогічні працівники, яким у міжатестаційний період присуджено наукові ступені або присвоєно вчені звання, атестуються без попереднього проходження підвищення кваліфікації, якщо їх діяльність за профілем збігається з присудженим науковим ступенем або присвоєним вченим званням.

Згідно з пунктом 4.7 Типового положення педагогічні працівники, які мають наукові ступені, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації. У Типовій формі атестаційного листа педагогічного працівника передбачається графа «Науковий ступінь, вчене звання».

Відповідно до пункту 5 Порядку присвоєння кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109 «Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння», особі, яка має науковий ступінь, присвоюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії». Попри те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2018 № 476 змінено назву постанови та скасовано порядок присвоєння, педагогічним працівникам, які з 2015 потрапили під її дію, зазначена кваліфікаційна категорія зберігається до наступної атестації та в подальшому підтверджується чи ні, залежно від результатів їхньої діяльності.

Тому витікає висновок, що науковий ступінь кандидата педагогічних наук повністю збігається з педагогічною діяльністю на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи, що передбачає встановлення доплати у граничному розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати).

Згідно з роз’ясненням Міністерства освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 14.02.2006 №№ 1/9-102 та № 02-5/68 надбавки і доплати  педагогічним працівникам, передбачені  підпунктом 3 «г» пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 встановлюються залежно від тижневого навантаження чи обсягу виконуваної роботи.

Тобто доплата на науковий ступінь кандидата наук встановлюється за посадою заступника директора та за навчальне навантаження за посадою вчителя пропорційно його обсягу.

Згідно з пунктом 6.3.27 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки Сторони Угоди рекомендують керівникам закладів освіти забезпечити встановлення доплати працівникам, які мають наукові ступені та вчені звання, в максимальному розмірі. Відповідно до пункту 1.4 Угоди її положення діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, які перебувають у сфері дії сторін Угоди, і є обов'язковими для включення до колективних договорів.

Поставити будь-яким органом чи особою під сумнів правильність встановлення керівником навчального закладу відповідності роботи педагогічного працівника науковому ступеню означає порушити його право на визначення такої відповідності та встановлення доплати, надане пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 та пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України № 557.

За матеріалами Управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки.

Інтернет-безпека дітей

24.10.2018

ЗМІ, інформаційні та комунікаційні технології нині відіграють головну роль у житті дітей. Учні майже щодня дивляться телевізор, але дедалі більше часу вони проводять у мережі Інтернет, застосовуючи навички, які вони швидко здобувають самостійно або переймають у своїх однолітків.

Діти використовують інтерактивні засоби для гри, спілкування, написання блогів, прослуховування музики, розміщення власних фотографій і пошуку інших людей для спілкування в інтерактивному режимі.

Через нерівність між грамотністю щодо інформаційних засобів між дітьми й дорослими, більшість дорослих не знає про те, що роблять їхні діти в Інтернеті або як вони це роблять.

Нині в Україні понад 200 тис. дітей віком від 5 до 18 років користуються послугами Інтернет. І кількість юних користувачів зростає з кожним роком більше ніж на 30%, заразом лише 15% батьків знають про складнощі, з якими стикаються їхні діти в Інтернеті, та менше ніж половина батьків має уявлення про елементарні засоби безпеки в мережі.

Нині в Україні понад 60% дітей і підлітків щодня спілкуються в інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей готові поділитися приватною інформацією про себе і власну сім’ю в обмін на товари чи послуги. А кожна п’ята дитина щорічно стає жертвою Інтернет-зловмисників.

Віртуальний світ, з одного боку, дає дітям певні можливості, доступ до актуальної та корисної інформації, соціалізує молоде покоління тощо, а з другого всесвітня павутина здатна заподіяти реальну шкоду. Інтернет несе потенційну загрозу, рівень якої залежить від того, як його використовують.

Попри те, що в розвинутих країнах розроблено безліч проектів і програм для захисту дітей онлайн, у нашій країні, де значну частину користувачів Інтернету становлять діти й підлітки, таких програм поки ще дуже мало.

Тому школа насамперед має бути готова реагувати на такі виклики XXI століття, вона повинна «фільтрувати» зміст Інтернету для дітей і проводити заходи, присвячені Інтернет-безпеці учнів. Саме школа повинна згуртувати вчителів і батьків навколо такої проблеми і зробити все можливе, щоб дитина отримувала безпечну, вірогідну та зрозумілу інформацію із всесвітньої мережі.

Небезпека, що загрожує дітям в Інтернеті дуже серйозна, наприклад:

• проблеми технологічного характеру: недбалість дитини, яка відкрила вкладення електронної пошти або завантажила із веб-вузла файл чи небезпечний код, може призвести до потрапляння в комп’ютер вірусу;

«Ми витрачаємо так багато часу на бажання інших і на те, що мають Інші. Замість того, щоб розвивати власний унікальний досвід, ми жаліємо себе. Ми дивимося на те, як інші живуть, як хтось одягається, який будинок у сусіда, і цей перелік можна продовжувати і продовжувати. І поки ми женемося за цим безглуздим переліком чужих бажань, ми невблаганно старіємо, так і не зосередившись на власних бажаннях.» (Білл Гейтс)

• доступ до сайтів із неприйнятним змістом: насильство, наркотики, порнографія, сторінки в соцмережах, які підштовхують молодь до самогубства, вбивства й чимало іншого, що спричиняє виникнення ненависті дискримінації тощо;

• розголошення конфіденційної інформації: підлітків можуть умовити надати особисті відомості — її ім’я, прізвище, адресу, вік, стать або відомості про членів сім’ї;

• контакт із незнайомцями через чати або електронну пошту;

• неприємності, пов’язані з фінансовими втратами: можливість робити онлайн-покупки без відома дорослих.

Дитина проходить у власному психологічному розвитку певні стадії, які суттєво відрізняються одна від одної. Це також позначається на зацікавленнях. Педагоги повинні знати, які особливості мають діти в певному віці, щоб правильно зробити наголоси у своїх бесідах із дітьми про правила безпеки в Інтернеті.

Окрім того, потрібно враховувати, що діти починають опановувати Інтернет у різному віці: хтось у 14—17 років, хтось у 10—13 років, а хтось ще в дошкільному віці.

Початкова школа. Для дітей 7—10 років сім’я на першому місці.

У них лише починає розвиватися відчуття моральної та статевої індивідуальності, й вони зазвичай цікавляться життям старших дітей.

Діти такого віку починають активно самостійно освоювати віртуальний простір, люблять відвідувати різні сайти Інтернету, грати в мережеві ігри, починають спілкуватися в дитячих чатах, прагнуть використовувати електронну пошту для листування з друзями. Однак слід пам’ятати, що вони можуть заходити на сайти й чати, відвідувати які батьки їм забороняють.

У вихованні в учнів Інтернет-безпеки найголовнішу роль відіграють батьки. Оскільки більшість часу в Інтернеті діти проводять вдома, слід організовувати бесіди з батьками, під час яких варто звернути їхню увагу на такі рекомендації:

•        навчіть дітей радитися з учителями й батьками, перш ніж відкрити інформацію через електронну пошту, чати, дошки оголошень, реєстраційні форми й особисті профілі;

•        навчіть дітей не завантажувати програми, музику або файли без дозволу дорослих;

•        дозволяйте дітям заходити на дитячі сайти лише з гарною репутацією й контрольованим спілкуванням;

•        розмовляйте з дітьми про їхніх друзів в Інтернеті і про те, що вони там роблять, так, ніби йдеться про друзів у реальному житті;

•        привчіть дітей повідомляти вам, коли щось турбує їх або хтось у мережі погрожує їм. Залишайтеся спокійними й нагадайте своїм дітям, що вони в безпеці, якщо розповіли все вам. Похваліть їх і спонукайте підійти ще раз, якщо випадок повториться.

Основна школа. 10—15 років — доба швидких змін у житті дитини. І хоча діти в цьому віці все ще залежні від батьків, вони вже прагнуть отримати певну свободу дій, починають цікавитися світом навколо, і відносини з друзями стають по-справжньому важливими.

Діти цього віку вже використовують Інтернет для розробки шкільних проектів. Окрім того, вони завантажують музику, користуються електронною поштою, грають в онлайн-ігри та заходять на сайти своїх кумирів. Дедалі частіше їх улюбленим способом спілкування стає миттєвий обмін повідомленнями.

Для дітей цього віку бажання з’ясувати, що вони можуть собі дозволити робити без дозволу дорослих, абсолютно нормальне.

Ключові моменти управління Інтернет-безпекою в цьому віці, на які потрібно звернути увагу батьків:

•        розкажіть дітям про відповідальність, гідну поведінку в Інтернеті;

•        розкажіть про основні небезпеки та правила безпечного використання мережі Інтернет;

•        вимагайте від дітей нікому не повідомляти особисту інформацію, зокрема прізвище, ім’я, домашню адресу, номери телефонів, назву школи, адресу електронної пошти, прізвища друзів або родичів, власні нікнейми у програмах миттєвого обміну повідомленнями, вік або дату народження через електронну пошту, у чатах, системах миттєвого обміну повідомленнями, реєстраційних формах, особистих профілях і під час реєстрації на конкурси в Інтернеті;

•        наполягайте, щоб діти ніколи не погоджувалися на особисті зустрічі з друзями по Інтернету без присутності дорослих;

•     привчіть дітей повідомляти вам, коли їх щось турбує або хтось у мережі погрожує їм; залишайтеся спокійними й нагадайте своїм дітям, що вони в безпеці, оскільки розповіли вам про погрози; похваліть їх і спонукайте підійти ще раз, якщо випадок повториться;

•        діти в жодному разі не повинні використовувати мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям.

Старша школа. Підлітки здебільшого проходять через період низької самооцінки, шукають підтримку в друзів і неохоче слухаються батьків, шукають власне місце у світі і намагаються здобути незалежність. Водночас вони охоче долучаються до сімейних цінностей. У такому віці підлітки вже повноцінно спілкуються з навколишнім світом. Вони сповнені новими ідеями, але їм бракує життєвого досвіду.

У такому віці діти вже знають про те, яка інформація буває в Інтернеті. І абсолютно нормально, що вони хочуть усе це самостійно побачити, почути, прочитати.

Вони завантажують музику, користуються електронною поштою, службами миттєвого обміну повідомленнями і грають в онлайн-ігри. Більшість користується чатами й спілкується у приватному режимі.

Хлопчики в такому віці схильні порушувати всі обмеження і жадають чорного гумору, крові, азартних ігор і картинок для дорослих.

Дівчатам більше подобається спілкування в чатах, соцмережах тощо. Слід пам’ятати, що жінки більш чутливі до сексуальних домагань в Інтернеті. Мережева безпека підлітків — складне завдання, оскільки про Інтернет вони знають зазвичай більше, ніж їхні батьки.

Через те завдання школи полягає в тому, щоб повідомити батькам, що їхня участь у формуванні Інтернет-безпеки на цьому етапі обов’язкова і від неї може залежати безпека життя їхніх дітей.

Оскільки за статистикою міжнародних організацій із захисту прав дітей підлітки найчастіше стають заручниками зловмисників, які використовують Інтернет, щоб змусити дітей видати особисту інформацію, а також педофілів, які шукають нових жертв, тому ліпше підготувати пам'ятку для батьків і роздати її на батьківських зборах.

(За матеріалами журналу «Методист»)

Пам’ятка для батьків Як уберегти дітей від негативного контенту

24.10.2018

•        Розмовляйте з підлітками про їхніх друзів в Інтернеті і про те, що вони там роблять. Запитуйте про людей, з якими підлітки спілкуються в соцмережах, і переконайтеся, що такі люди їм знайомі. Як учителям, так і батькам бажано створити власні сторінки. Так легше буде контролювати коло людей, з якими спілкується дитина.

•        Цікавтеся, якими чатами й дошками оголошень користуються підлітки і з ким вони спілкуються. Заохочуйте використання модерованих чатів і вимагайте, щоб вони не спілкувалися в приватному режимі.

•        Наполягайте, щоб підлітки обережно погоджувалися або не погоджувалися зовсім на особисті зустрічі з друзями з Інтернету. Нагадуйте про небезпеки, які можуть спричинити такі зустрічі.

•        Вимагайте від підлітків ніколи не надавати особисту інформацію через електронну пошту, у чатах, соцмережах, реєстраційних формах, особистих профілях і під час реєстрації на конкурси в Інтернеті. Нагадуйте, чим це може обернутися.

•        Допоможіть їм захиститися від спаму. Навчіть підлітків не надавати в Інтернеті власної електронної адреси, не відповідати на небажані листи і використовувати спеціальні поштові фільтри.

•         Постійно нагадуйте, що в кожному разі не можна використовувати Інтернет для хуліганства, поширення пліток або погроз.

•        Обговоріть із підлітком азартні онлайн-ігри та пов’язаний із ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.

•        Вивчить програми, які фільтрують інформацію з мережі Інтернет, наприклад, батьківській контроль у Windows.

•          Час від часу перевіряйте у браузері, які сайти відвідувала ваша дитина.

Якщо дитина настільки доросла, що розуміється в комп’ютері ліпше за вас і вміє «замітати сліди», зверніться по допомогу до професійного програміста — він напевно зможе відновити інформацію. Проводячи таку перевірку,   хоча б зрідка, ви зможете захистити свою дитину від багатьох ризиків.

Якщо ви застали дитину за відвідуванням сумнівних сторінок, не сваріть її, не підвищуйте голос, спробуйте обговорити ситуацію. Захистити дитину від Інтернету примусово ви не зможете. Здійснювати контроль можна лише коли дитина вам довіряє і знає, що ви довіряєте їй.

(За матеріалами журналу «Методист»)

Зміст сімейного виховання

18.10.2018

Сім'я є природним середовищем первинної соціаліза­ції дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтрим­ки, засобом збереженню і передання культурних цінностей.

З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домаш­ніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, до­помогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, на­бути власного досвіду поведінки й діяльності.

Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Склад­ність цього завдання в тому, що воно вирішується, як пра­вило, через добре поставлене в духовно-моральному аспек­ті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, перед дітьми відкривається широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; ово­лодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних навичок, готує їх до розумової діяльності.

Велику увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до лю­дей; піклування про молодших і старших, співчуття і ми­лосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлен­ня до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родово­ду, історії народу.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від її непорушного авторитету, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикла­ді моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки ро­дина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.

Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавлять­ся не лише навчанням, а й поза навчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з ін­тересами суспільства, формується свідомий громадянин.

Дієвим чинником сімейного виховання є спільна тру­дова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така спів­праця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визна­чення для кожного робочого місця, зокрема для навчаль­них занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.

Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфе­рі духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

Справжнім авторитетом користуються батьки, які сум­лінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люб­лять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність. Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні пере­кладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумно­го поєднання виховного впливу першовихователів — бать­ків та багатих на життєвий досвід помічників і порадни­ків — дідусів і бабусь.

Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку мо­ральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважно­го ставлення до людей похилого віку. Людяність вихову­ється тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зне­важливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі спо­діватися від них іншої поведінки в майбутньому.

STEM-освіта

16.10.2018

STEM-освіта – це низка чи послідовність курсів або програм навчання, яка готує учнів до успішного працевлаштування, до освіти після школи або для того й іншого, вимагає різних і більш технічно складних навичок, зокрема із застосуванням математичних знань і наукових понять.

STEM (S - science, T - technology – Е-engineering – М-mathematics). Акронім STEM вживається для позначення популярного напряму в освіті, що охоплює природничі науки (Science), технології (Technology), технічну творчість (Engineering) та математику (Mathematics). Це напрям в освіті, при якому в навчальних програмах посилюється природничонауковий компонент + інноваційні технології. Технології використовують навіть у вивченні творчих, мистецьких дисциплін.

Наприклад, за кордоном музикантів навчають не тільки музикувати, але і використовувати комп'ютерні програми для створення музичних творів.

Чому STEM-освіта так актуальна? Стрімка еволюція технологій веде до того, що незабаром найбільш популярними та перспективними на планеті фахівцями стануть програмісти, IT-фахівці, інженери, професіонали в галузі високих технологій і т.д. У віддаленому майбутньому з'являться професії, про які зараз навіть уявити важко, всі вони будуть пов'язані з технологією і високо технологічним виробництвом на стику з природничими науками. Особливо будуть затребувані фахівці біо- та нано-технологій.

Постає питання - як підготувати таких фахівців? Навчання - це не просто передача знань від учителя до учнів, це спосіб розширення свідомості і зміни реальності.

У STEM-освіті активно розвивається креативний напрямок, що включає творчі та художні дисципліни (промисловий дизайн, архітектура та індустріальна естетика і т.д.). Тому що майбутнє, засноване виключно на науці, навряд чи когось порадує. Але майбутнє, яке втілює синтез науки і мистецтва, хвилює нас вже зараз. Саме тому вже сьогодні потрібно думати, як виховати кращих представників майбутнього.

На думку американських вчених спроба активізувати освіту тільки в напрямку науки без паралельного розвитку Arts-дисциплін може призвести до того, що молоде покоління позбудеться навичок креативності.
У штаті Массачусетс, наприклад, прийнято законодавство, яке зобов'язує проводити рейтинг шкіл не тільки за рівнем виконання учнями стандартних тестів, але також і по тому, наскільки навчальний план кожної школи сприяє посиленню креативності учнів. Так званий «індекс креативності».
Освіта в галузі STEM є основою підготовки співробітників в області високих технологій. Тому багато країн, такі як Австралія, Китай, Великобританія, Ізраїль, Корея, Сінгапур, США проводять державні програми в галузі STEM-освіти.

Значних економічних успіхів добився Сінгапур. Сінгапурська система освіти незмінно перспективна. Прийняттям двомовності з англійською мовою (в доповнення до рідної мови), зосередженістю на науці, технології, інженерії та математиці (STEM) - Сінгапур передбачив багато з ключових стратегій в галузі освіти, прийнятих сучасними політиками. Ще в 2002 році була запущена ініціатива «Перетворення Сінгапуру», націлена на перетворення цього міста-держави на світовий центр креативності, інновацій та дизайну. Уряд Сінгапуру реформує систему освіти так, щоб стимулювати креативні якості молоді. Один із шляхів цього - впровадження молодих, по-новому мислячих талановитих людей в різні державні структури, відповідальні за економічну політику.

Впровадження STEM-освіти змінить економіку нашої країни, зробить її більш інноваційною та конкурентоспроможною. Адже за деякими даними залучення тільки 1% населення до STEM- професій підвищує ВВП країни на $50 млрд. А потреби у STEM-фахівцях зростають у 2 рази швидше, ніж в інших професіях, тому що STEM розвиває здібності до дослідницької, аналітичної роботи, експериментування та критичного мислення.

За матеріалами сайту Інституту модернізації змісту освіти

Захист і реалізація прав дітей у цифровому середовищі – важливий документ від Ради Європи

16.10.2018

4 липня 2018 року Рада Європи прийняла нову Рекомендацію CM/Rec(2018)7 «Про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі».  Перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк,  як постійний представник  України в Керівному комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI, поінформувала відповідні державні органи про ухвалення цього важливого документа та попросила про його поширення на офіційних сайтах і використанні у роботі).

Рекомендації містять вказівки щодо необхідності розроблення, втілення і моніторингу державами-членами Ради Європи комплексного стратегічного й скоординованого підходу, а також узгоджених дій і ефективної співпраці на національному та міжнародному рівнях щодо поваги, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі. Згідно із Стратегією Ради Європи про права дитини (на 2016-2021 роки) і Стратегією управління Інтернетом Ради Європи (на 2016-2019 роки) права дитини в цифровому середовищі визначено як один із найбільш пріоритетних напрямів.

Які ж рекомендації надає  державам-членам щодо прав дітей у цифровому середовищі?

Цифрове середовище у безліч способів формує життя дітей, створюючи можливості й ризики для їхнього благополуччя та втілення прав людини. Урядам рекомендується переглянути своє законодавство, політику і практику, щоб забезпечити належне відображення повного спектру прав дитини. Держави також повинні забезпечити, щоб підприємства та інші ключові партнери виконували свої обов’язки з прав людини й несли відповідальність у разі зловживань чи порушень.

Неякісний або ж обмежений доступ до цифрового середовища може вплинути на здатність дітей повною мірою втілювати свої права людини. Державам слід вживати відповідних заходів для того, щоб всі діти мали адекватний, доступний та надійний доступ до пристроїв, підключення, послуг і контенту, які спеціально призначені для дітей; у спеціальних публічних просторах такий доступ має бути безоплатним. Водночас, слід уживати спеціальних заходів для захисту малолітніх дітей від передчасного впливу цифрового середовища.

Держави повинні гарантувати права дитини на отримання та висловлення будь-яких поглядів, думок або висловлювань із важливих для них питань через засоби масової інформації за їх вибором та незалежно від того, чи їхні погляди й думки були позитивно сприйняті державою чи іншими учасниками. До дітей, як до творців і розповсюджувачів інформації в цифровому середовищі, повинна бути донесена інформація про те, як здійснювати своє право на свободу вираження поглядів у цифровому середовищі, поважаючи права та гідність інших. Діти повинні бути обізнані з законними обмеженнями свободи вираження поглядів, наприклад, для запобігання порушень прав інтелектуальної власності й боротьби з підбурюванням до ненависті та насильства. Важливо забезпечити високоякісний контент, спеціально розроблений для дітей.

Держави повинні вжити заходів, щоб забезпечити право дітей брати участь в іграх і в мирних зібраннях та об’єднаннях, а також сприяти участі, залученості, цифровому громадянству та життєстійкості, як в режимі он-лайн, так і поза мережею.

Держави повинні поважати, захищати та виконувати право дитини на недоторканність приватного життя і захист даних. Держави не повинні забороняти законом чи на практиці анонімність, псевдонімічність або використання технологій шифрування для дітей.

Обробка персональних даних повинна відбуватися лише з явною та обґрунтованою згодою дітей та/або їхніх батьків або законних представників. Профілювання дітей для аналізу або передбачення їхніх особистих уподобань повинно бути заборонене законом.

Необхідно посилити заходи зі сприяння розвитку цифрової грамотності, в тому числі щодо формування критичного розуміння дітьми цифрового середовища й освітніх ресурсів. З огляду на швидкість виникнення нових технологій, керівні принципи також пропонують заходи щодо подолання ризиків для дітей у цифровому середовищі. До таких належать: регулярні оцінки ризиків, використання ефективних систем перевірки віку, створення принципів для товарів/послуг, які адресовані дітям або використовуються ними, захист дітей від комерційної експлуатації, невідповідної їх вікові реклами та маркетингу, шкідливих контенту й поведінки, сексуальної експлуатації та насильства, розбещення, онлайн-вербуванню для вчинення злочинів, участі в екстремістських політичних чи релігійних рухах, торгівлі людьми, а також від залякування, переслідування та інших форм насильства.

Дітям і їхнім представникам повинні бути забезпечені доступні,  відкриті й прийнятні для дітей способи подання скарг та пошуку судових і позасудових засобів відшкодування.

Оригінальний текст Рекомендації англійською мовою доступний за посиланням.

Неофіційний переклад Рекомендації CM/Rec(2018)7 українською мовою за посиланням.

За матеріалами сайту Інституту модернізації змісту освіти

Освічена людина вчиться все своє життя

16.10.2018

Щороку під егідою ЮНЕСКО у другій декаді вересня в 50 країнах світу, в тому числі й Україні, проводиться Міжнародний «Тиждень освіти дорослих». Це чудова нагода ще раз привернути увагу суспільства до важливості навчання впродовж усього життя, присвятити свій час збагаченню багажу вже набутих знань.

«У рамках ХІХ Міжнародного «Тижня освіти дорослих» в Україні у ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» був організований представницький семінар «Теорії свідомості людини». До його проведення також долучилися такі поважні установи та організації, як Державний інститут сімейної та молодіжної політики України, НДІ українознавства МОН України, Київська міська державна адміністрація, EUROPEAN ASSOCIATION for SECURITY, Національна спілка художників України, об’єднання працівників культури України, Всеукраїнське наукове Товариство Івана Огієнка, Міжнародна академія культури безпеки, екології та здоров’я, Всеукраїнська спілка ліквідаторів-інвалідів-86, ВГО «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів», Федерація інвалідів систем спортивної реабілітації «Тамарина»,ГО «Інтелектуальний штаб громадянського суспільства», Центр духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія», студія-галерея «Ми духом незламні» та Всеукраїнська організації інвалідів «Союз Чорнобиль України»», – розповіла про захід Ольга Флярковська, начальник відділу психологічного супроводу та соціально-педагогічної роботи ІМЗО.

Увазі присутніх був запропонований широкий спектр різнопланових цікавих доповідей і виступів, під час обговорення яких зав‘язалася жвава дискусія.

Зокрема, Анатолій Фурман, головний редактор Всеукраїнського наукового психологічного журналу «Психологія і суспільство», професор, доктор психологічних наук, розповів, як піднята на семінарі тема висвітлюється у редагованому ним фундаментальному психологічному виданні.

Про те, як релігійно-конфесійна самосвідомість сприяє консолідації українського суспільства, говорила Оксана Горкуша, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, кандидат філософських наук.
Ольга Хмільовська, аспірантка відділу гуманітарної безпеки Національного Інституту стратегічних досліджень, присвятила свій виступ темі гуманітарних чинників консолідації Української нації.

Цікаве дослідження щодо динаміки самоусвідомлення католицьких громад на окупованих Росією українських землях у 2014-2018 роках оприлюднила Ольга Васильєва, аспірантка відділу гуманітарної безпеки Національного Інституту стратегічних досліджень.

Сергій Болтівець, завідувач відділу розвитку молодіжної політики Державного інституту сімейної та молодіжної політики України, професор, доктор психологічних наук, обрав для свого виступу не менш важливу тему – «Інтроекція свідомості у ґеопсихології народів:самоідентифікація України»
Змістовно розповів про трансформацію свідомості людини в умовах гібридної війни Сергій Миронець, професор кафедри державної служби, управління та навчання за міжнародними проектами Інституту державного управління у сфері цивільного захисту, кандидат психологічних наук, доцент.
Яку роль відіграє інституційна свідомість діяльності громадських об’єднань у здійснені соціальних і молодіжних проектів – про це говорила Олена Галушко, старший науковий співробітник відділу розвитку молодіжної політики Державного інституту сімейної та молодіжної політики, кандидат історичних наук.

Із темою волонтерської свідомості як складової соціальних діяд виступив на семінарі Валерій Жуляєв, старший науковий співробітник відділу розвитку молодіжної політики Державного інституту сімейної та молодіжної політики, кандидат історичних наук.

Лариса Горяна, Президент Міжнародної академії культури безпеки, екології та здоров’я, доцент, кандидат педагогічних наук, загострила увагу присутніх на проблемі екологічній свідомості та здоров‘я мешканців мегаполісів України, а Юрій Кузнєцов, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, наголосив на важливій ролі гуманітарної освіти у формуванні свідомості людини.
В організації та проведенні семінару взяли активну участь працівники відділу психологічного супроводу та соціально-педагогічної роботи Інституту модернізації змісту освіти Неля Гончарова, Наталія Кауліна, Вікторія Мельничук, Віра Пужайло та Наталія Крошко, яких разом з керівником відділу було нагороджено дипломами Всеукраїнського Бюро «Освіта дорослих України» міжнародного інституту ціложиттєвого навчання ЮНЕСКО.
У підсумку заходу його учасники ухвалили рекомендації щодо ціложиттєвого освітнього зростання дорослих людей. Вони стануть в нагоді як працівникам органів державної влади, так і закладів освіти й громадських організацій.
«Життя є освіта» – писав наш Великий Кобзар Тарас Шевченко. Ця незаперечна істина підтверджена не лише його власним досвідом. Геніями народжуються десятки, а сотні тисяч стають знаменитими і досягають омріяних вершин, постійно оволодіваючи новими знаннями. Людина ж, яка перестає навчатися, зупиняється у своєму професійному та особистісному розвитку. Такий меседж щорічно прагне донести людству Міжнародний «День освіти дорослих».

За матеріалами інтернет-видань

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності

12.10.2018.

Як наукова проблема, вона постала у XIX ст. Дослід­ники педагогіки тлумачать її як найвищий рівень педаго­гічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведе­ний час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя», комплекс властивостей осо­бистості педагога, що забезпечує високий рівень самоор­ганізації педагогічної діяльності.

Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, йо­го загальній культурі та педагогічному досвіді. Розгляда­ється як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому ви­значається як вища, творча його активність, що передба­чає доцільне використання методів і засобів педагогічно­го взаємовпливу в кожній ситуації навчання та вихован­ня. Така доцільність є результатом засвоєння системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дити­ни, а також індивідуальні особливості педагога, його спря­мованість, здібності та психофізичні дані.

Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, на­уковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригіналь­ність).

До елементів педагогічної майстерності належать:

1. Гуманістична спрямованість діяльності. Поля­гає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й сто­сунків. Передбачає гуманістичний вияв його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб'єктів. Той, хто не любить і не поважає ді­тей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихо­ванців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати.

2. Професійна компетентність, професіоналізм. Пе­редбачають наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок), їх змістом є знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології. Особливос­тями професійних знань є їх комплексність (потребує вміння синтезувати матеріал, аналізувати педагогічні си­туації, вибирати засоби взаємодії), натхненність (вислов­лення власного погляду, розуміння проблеми, своїх мір­кувань).

Педагогічний професіоналізм — уміння вчителя мисли­ти та діяти професійно. Охоплює набір професійних влас­тивостей та якостей особистості педагога, що відповіда­ють вимогам учительської професії; володіння необхідни­ми засобами, що забезпечують не тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтворчість з ним. Для активного співробітництва з ви­хованцями вчителю необхідна мобілізація інтелекту, во­лі, моральних зусиль, організаторського хисту та вміле оперування засобами формування моральних, інтелекту­альних та духовних засад у школярів. Він повинен воло­діти широким арсеналом інтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, прояв та розвиток творчих здібностей учня. До мо­ральних — любов до дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця — все, що складає основу професійної ети­ки вчителя. Духовні засоби — основа його загальної та педагогічної культури.

3. Педагогічні здібності. Сукупність психічних особ­ливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.

Головною здібністю, що об'єднує всі інші, є толерант­ність, чутливість до людини, до особистості, яка форму­ється. З нею тісно взаємодіють комунікативність (потре­ба у спілкуванні, здатність легко налагоджувати контак­ти, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування); перцептивні здіб­ності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину, її психо­логічний стан за зовнішніми ознаками); динамізм осо­бистості (здатність активно впливати на іншу особистість); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогнозування (передбачен­ня розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, оперативного розв'язання проблемних ситуацій); впливовість (здатність вплинути на психічний і моральний світ дітей в певному напрямі, зближуватися з ними, здобувати довіру, любов і повагу, глибоко проникати у їхній внутрішній світ, конструювати, проектувати його).

4. Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та осо­бливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відпо­відно до мети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов. Вона передбачає наявність специфічних засо­бів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу куль­туру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімікою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (ро­зуміння педагогом власного психічного стану, уміння ке­рувати собою); здатність до «бачення» внутрішнього ста­ну вихованців і адекватного впливу на них.

Бесіда — діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу

12.10.2018

З усіх форм живого слова найефективнішою для учнів молодших класів є бесіда — діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу. Вона активізує педагогічний процес, збуджує мислення дітей, підвищує працездатність і самодіяльність учнів. Німецький педагог А. Дістервег зазначав, що будь-який метод поганий, якщо привчає учня до простого сприймання або пасивності, і добрий в тій мірі, в якій пробуджує в ньому самодіяльність.

Бесіду проводять тоді, коли можна послатися на факти, які хоча б частково відомі дітям з прочитаних книг, з влас­них спостережень над предметами або явищами серед природи, в куточку живої природи, на навчальне-дослідній ділянці. Проте бесіду можна побудувати і на маловідомому або навіть не відомому учням матеріалі при умові викори­стання роздавального матеріалу, картин, таблиць, карт, кіно- або діафільмів та ін. її проводять у формі запитань учителя і відповіді учнів. Іноді учні також ставлять за­питання, які потребують вичерпної відповіді. Запитання до учнів треба ставити так, щоб вони збуджували думку, самостійне мислення, спонукали до відповіді. Конкретні, точні, чіткі запитання дають змогу проводити бесіду послідовно, логічно пов'язувати в окремі частини програмний матеріал. Провести жваву, насичену навчальним матеріа­лом, логічну, цікаву для дітей бесіду нелегко, особливо для молодого вчителя. К. Д. Ушинський звертає увагу на те, що запитання, відповіді на які розкривають повністю зміст прочитаного, не так легко поставити, як може зда­тися на перший погляд, і наставнику слід спершу самому засвоїти зміст статті і підготувати запитання до неї. Спочатку краще попередньо навіть записувати ці за­питання.

Щоб ставити запитання учням, учитель, готуючись до бесіди, повинен враховувати вік учнів, їхній розумовий розвиток, рівень знань з раніше вивчених тем, відомості, які дістають учні з кінофільмів, радіо- телепередач, науко­во-популярної літератури та ін.

Щоб залучити всіх учнів до роботи під час бесіди, учитель ставить запитання до всього класу; після деякої паузи слід викликати одного учня, який повинен дати повну відповідь. Неповну і неточну відповідь доповнюють інші учні.

Можна проводити бесіду на різних етапах уроку: при опитуванні вивченого матеріалу, при закріпленні його тощо.

Проводять бесіди на підставі спостережень, дослідів, статей з підручника, розповіді вчителя, екранних засобів, за планом або картою, картиною тощо.

На основі спостережень бесіду проводять, щоб забез­печити вірне сприймання учнями навколишньої дійсності, сформувати правильне поняття й уявлення про предмети і явища природи. Послідовно ставлячи запитання, вчитель пропонує дітям уважно розглянути предмет, спрямовує їхню увагу на головні ознаки предмета або явища, допо­магає сформулювати результати спостережень, зробити висновки.

Для того щоб виявити, як учні зрозуміли зміст викона­ного досліду, пояснити причину спостережуваного явища, з'ясувати, який висновок можна зробити, де буває подібне явище в природі, де використовується тощо, бесіду про­водять на основі дослідів. Проведенню такої бесіди передує пророблення дослідів учнями під керівництвом учителя.

Бесіду на основі прочитаної статті проводять, щоб виявити, як діти розуміють описаний дослід, явище, особ­ливості предмета або господарської діяльності населення певної місцевості. Учитель ставить запитання, за допомогою яких виявляє знання учнів, систематизує і доповнює їх.

При організації бесіди за картою доцільно використо­вувати вже відомий матеріал. Учитель повинен, спира­ючись на відоме, розкривати нове. Наприклад, учитель пропонує знайти Уральські гори. В якому напрямку простягаються Уральські гори? Яка річка бере початок у горах і тече на південь? Куди вона впадає? Яка низовина роз­ташована на захід від гір? і т. д.

Хорошим засобом вивчення карти і вміння читати її є метод умовних подорожей. Учитель вказує учням мар­шрут подорожі, а учні осмислюють і розповідають усе, що їм відомо про місцевість, через яку проходить маршрут.

За матеріалами журналу «Директор школи»

ЗНО-2019. На що звернути увагу учасникам тестування

05.10.2018

Роз'яснення Українського центру оцінювання якості освіти щодо деяких особливостей проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2019 році.

Навчальний рік увійшов в активну фазу, і все більше випускників цікавляться змістом і процедурами зовнішнього незалежного оцінювання 2019 року.

Програми ЗНО

Зміст сертифікаційних робіт відповідатиме програмам зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 03 лютого 2016 року № 77 «Про затвердження програм зовнішнього незалежного оцінюванню для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти».Ці ж програми були чинними під час розроблення тестових завдань 2018 року.

Випускники шкіл

Випускникам закладів загальної середньої освіти результати зовнішнього незалежного оцінювання з трьох навчальних предметів буде зараховано як результати державної підсумкової атестації. Ці учасники мають обов’язково скласти з:

української мови і літератури;

математики або історії України (на вибір учасника);

ще одного предмета із переліку (історія України, математика, біологія, географія, фізика, хімія, а також англійська, іспанська, німецька або французька мова).

Учні, слухачі, студенти закладів професійної або вищої освіти

В 2019 році учні (слухачі, студенти) закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти, які цього року завершуватимуть здобуття повної загальної середньої освіти, обов’язково проходитимуть державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання з двох предметів: з української мови і математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття) на вибір.

Як відомо, у 2018 року для вказаної категорії осіб обов’язковою була державна підсумкова атестація у формі зовнішнього незалежного оцінювання лише з української мови.

Інклюзивний компонент ЗНО

Український центр продовжує приділяти значну увагу посиленню інклюзивного компоненту оцінювань, тож 2019 року особи з порушеннями зору матимуть можливість пройти зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури, математики, історії України та біології: завдання будуть надруковані рельєфно-крапковим шрифтом Брайля.

Окрім цього, 2019 року пройде апробація технології проведення зовнішнього незалежного оцінювання для осіб із глибокими порушеннями зору, яка передбачає використання комп’ютерної техніки та спеціальних програмних засобів для сліпих і слабозорих людей. Апробація відбудеться під час додаткової сесії зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури, математики, історії України та біології.

Учасники ЗНО національних меншин

Як і в минулі роки, за запитом учасників завдання сертифікаційних робіт з історії України, математики, біології, географії, фізики та хімії буде перекладено кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською й угорською мовами.

За матеріалами інтернет-видань

Чому дитина не хоче йти до школи? Проблеми учня молодших класів

05.10.2018

Перше вересня далеко позаду, розпочалися учбові будні. І ось одного разу вранці або увечері ваша дитина заявляє про те, що вона не піде більше до цієї "безглуздої школи". Ви починаєте переконувати свого малюка не відмовлятися від такої чудової можливості отримати знання, знайти нових друзів, розкрити свої таланти і зробити це в одному місці - в школі.
Допомогти своєму дорогоцінному нащадкові можна, уважно вислуховуючи його переживання і скарги. Далі вивчаємо перелік і усуваємо причину. У більшості випадків буде корисно відвідати шкільного психолога або іншого компетентного спеціаліста.

Надмірне навантаження

П'ять-шість уроків в школі, 4-5 годин виконання домашніх завдань, щоденні заняття в гуртках і секціях виснажують незміцнілий дитячий організм із великою швидкістю. Недосипання годину-півтори впродовж декількох днів призводить до зниження пам'яті, уваги, а отже, працездатності. Стомлення, що накопичилося, призводить до нервових зривів і відмову відвідувати школу.

Що робити?

Скласти відповіний режим дня. Ваше завдання - забезпечити дитині сон тривалістю не менше 9-10 годин, здорове харчування і рухову активність на свіжому повітрі. Вибираючи додаткові заняття, віддавайте переваги спортивним секціям, де ваше чадо випліскуватиме заряди енергії і заразом задовольнить біологічну потребу в русі.

Конфлікт з учителем

Авторитарна Галина Іванівна стала справжнім тираном в племені маленьких учнів. Ваш старанний трудівник, приходячи з школи, регулярно розповідає про те, що "вона назвала їх баранами, тупими, кретинами". Недивно, що образи, приниження, залякування та інші антипедагогічні методи, які застосовує їх учитель, призводять до того, що діти відмовляються йти до школи. Можливо, саме ваша дитина потрапила до нелюбимчиків. Зазвичай це гіперактивні, рухливі, повільні, неуважні діти - ті, хто вибивається із загальної маси.

Що робити?

Якщо більшість хлопців з цього класу висловлюють однакові скарги, відмовляються ходити до школи, то необхідно погоджувати свої дії з іншими батьками, висловити своє невдоволення на батьківських зборах, в колективних скаргах. У найскладніших випадках просити адміністрацію школи замінити вам педагога.

Якщо конфлікт з учителем у вашої дитини, то необхідно поспілкуватися із своїм чадом і вчителем. Дитину важливо підтримати, допомогти у вираженні негативних емоцій. Спробуйте разом поміркувати, як висидіти тривалі уроки, як подолати неуважність. У особистій розмові з вчителем не виніть і не звинувачуйте, вислухайте, над чим треба попрацювати вашій дитині і вам. Намагайтеся заручитися його підтримкою, адже союзник у вигляді досвідченого доброзичливого педагога - подарунок долі у справі успішної освіти і розвитку вашої дитини.

Складні стосунки з однокласниками

Зазвичай саме дружний клас виявляється тим магнітом, який притягує дитину до школи. Якщо у вашого чада не склалися стосунки в класі, він став жертвою агресії однокласників, поза сумнівом, відвідування школи для нього буде гірше каторги. Часто діти, що піддаються нападкам, своїми реакціями на підбурювання самі провокують таке відношення однокласників. І не обов'язково при цьому "жертви" мають якісь особливості (носять окуляри, повненькі або гаркавять). Важливо, що дитина не може управляти своїми емоціями, на провокації реагує гостро, неадекватно: у відповідь на жарт з кулаками кидається на кривдника, ридає від того, що смикнули за косичку. Це підкріплює агресивні дії забіяк.

Що робити?

Як вже стало традицією, треба підтримати і вислухати дитину, розповісти, як виходили самі з подібних ситуацій, тренувати стійкість до кличок шляхом використання в сім'ї жартівливих "ей, ти, редиска; баклажан, кабачок". Проаналізувати реакції дитини на образи і спробувати разом виробити нові, більш адекватні. Надайте своєму чаду більше самостійності, підкріплюйте його упевненість в собі; штучно створюйте умови для тісного спілкування і дружби з однокласниками.

Складнощі у навчанні

Низька успішність може викликати у вашого чада стійке небажання ходити до школи. Труднощі у навчанні можуть бути викликані невмінням дитини вчитися, організовувати свою діяльність, ефективно запам'ятовувати, управляти своєю увагою; недоліками розвитку уваги, пам'яті, уміння мислити; особливостями нервової системи - повільністю, тривожністю. Крім того, якщо у школяра не сформувалася мотивація до такого важкого і виснажливого, але необхідного навчання, і він зіткнувся з першими невдачами і труднощами, це може привести до зниження інтересу до навчання, втрати віри у свої сили.

Що робити?

Для вирішення цієї складної проблеми звертайтеся до фахівців - психологів, вчителів.

Вимогливі батьки

Ви влаштовуєте дитині скандали з-за кожної "вісімки"? Помилка в контрольній примушує ваше волосся встати дибки, а вас півтори години виговорювати "нетямущому", хто він є і ким буде, коли виросте? Без батьківського паска ви не сідаєте вчити уроки? За кожну провину в школі ви позбавляєте дитину його улюблених занять? Якщо ви відповіли ствердно на ці питання, вітаю! Ви влаштували для своєї дитини пекло з процесу навчання, і школу разом з вами він бачить в кошмарах.

Що робити?

Змінити своє ставлення до оцінок, які приносить ваше дитя зі школи, змінити свої методи стимулювання, а педагогічні дії зробити більш гуманними. І багато, терпляче, систематично і сумлінно працювати разом із дитиною, покращуючи його успішність, налагоджуючи стосунки з учителями, однокласниками, розігріваючи і відроджуючи його інтерес до шкільного навчання.

За матеріалами Інтернет-видань

10 помилок під час публічного виступу

04.10.2018

1. Невідповідність слів і настрою

Ви хвилюєтеся, не знаєте, як аудиторія зустріне вас, чи вдасться встановити контакт... Руки холодні, голос тремтить, обличчя скуте гримасою... А голос, по-зрадницькому охриплий, між тим видає: «Добрий день, я щасливий, що ми тут сьогодні зібралися!». Суперечності між словами і тим, що сигналізує публіці ваше тіло, наявні. Навряд чи слухачі переймуться до вас симпатією і налаштуються на уважне сприйняття. Швидше неприязно подумають: «Щось не віриться...». Щоб цього не сталося, виходьте до аудиторії в спокійному, урівноваженому стані. Про те, що ви раді зустрічі, повинні сигналізувати вираз обличчя, очі, ваш імпульс повинен передатися присутнім. Якщо ще не виходить повністю позбутися страху та контролювати свій настрій, краще відразу чесно зізнатися: «Сьогодні особливий день, і я хвилююся...» Повірте, щойно ви визнаєте це, вам одразу стане легше і хвилювання зникне.

2. Недоречні виправдання

Позиція, коли хтось виправдовується, завжди вразлива. Тому не варто починати промову з виправдань: «Я хвилююся, тому що рідко виступаю перед публікою» або «Боюся здатися нудним, тож вибачайте»…Публіці все одно: досвідчений ви оратор або початківець, добре ви підготовлені або «плаваєте» в темі.

3. Непотрібні вибачення

Досить часто недосвідчені оратори, коли відчувають себе ні в сих ні в тих, починають вибачатися: «Прошу пробачити мене за тихий голос — я застуджений і не можу голосно розмовляти (за занадто довгу або коротку доповідь, маленькі таблиці, які погано видно із задніх рядів, недостатнє освітлення тощо). Але ці вибачення абсолютно зайві, адже нічого не змінюють у ситуації, навпаки, можуть погіршити ваш нервово-непевний стан. Ви набагато більше собі допоможете, якщо скажете в жартівливо-довірливому тоні: «Друзі (або панове — як вам більше подобається), оскільки графіки та діаграми набрані абсолютно недоступним для ока шрифтом, у чому я щойно вперше переконався, попрошу вас пересісти в перші ряди — і вам вдасться добре розглянути не лише цифри та криві зростання показників, а й вашого покірного слугу, тобто мене).

4. Неконтрольована міміка

Людині, яка намагається впоратися з нервозністю, важко контролювати свою міміку. А треба було б! Присутні не повинні знати про те, що ви боїтеся виступати. Перше, що потрібно запам'ятати, — на очах публіка зупиняє свій погляд в 10—15 разів більше, ніж на інших частинах особи. Отже, концентруємося на диханні, заспокоюємось і перестаємо злякано витріщатися. До речі, дуже корисно промовляти свої тексти перед дзеркалом, а ще краще — на відеокамеру. Відразу побачите ваші помилки.

5. Неправильні фрази

Намагайтеся не вживати негативну частку «не». Чому? Річ у тому, що наш мозок сприймає передусім окремі слова, а потім уже все речення загалом. Тим часом негативна частка сприймається пізніше, ніж інші слова, або ж узагалі пропускається повз увагу слухачів. І пам'ятайте: ви повинні нести слухачам позитивний настрій. Тому вживайте позитивні слова: замість «це не погано» скажіть «це добре» і робіть так надалі.

6. Монотонність

Нудне монотонне мовлення, без модуляцій здатне приспати не гірше, ніж  снодійне. Усі речення зливаються в одне, і ось уже слухачі починають позіхати і майже впадають у напівсонний стан. Щоб такого не сталося, ваше мовлення має бути майстерно побудовано: змінюйте гучність, тембр і швидкість мовлення.           Якщо хочете підсилити інтерес до матеріалу, потрібно знизити тон і говорити повільніше. Якщо важливо підкреслити значимість сказаного, говоріть голосніше. У всякому разі, так поводиться людина, небайдужа до аудиторії та свого предмета. Тим самим вона завойовує симпатію й активний інтересу слухачів.

7. Без пауз

Початківці оратори зазвичай бояться й уникають пауз. Якщо доводиться зробити зупинку, виголошують безглузде «ееее» або інші звуки. Таким доповідачам доведеться ще довго працювати, щоб зрозуміти значення паузи й оволодіти нею як прийомом, що активізую сприйняття мови. А метри красномовства блискуче використовують паузу для того, щоб установити візуальний контакт і домогтися експресивності монологу. Слухачам такий своєрідний перепочинок необхідний для того, щоб осмислити почуте.

8. Наукоподібність

Воно ж — занудство. Деяких лекторів, які прагнуть говорити «по-науковому», просто неможливо слухати. Зрозуміло, що про складні речі неможливо говорити без використання термінів і наукових понять. Але ж ваш виступ має бути не лише інформативним, а й захопливим! Лише за такої умови найскладніші речі стануть зрозумілими. Навіть якщо ви говорите про молекулярну будову, розбавте свій монолог жартами, відступами від теми, цікавими історіями. Завдяки переключенню мізки ваших слухачів будуть хвилинку відпочивати, а потім краще міркувати. І, до речі, про жарти. Якщо вам вдається час від часу викликати у публіки сміх, це лише поліпшує сприйняття найскладнішої інформації.

9. Усезнайство

Гірше зануди може бути лише всезнайка—пихатий і самовпевнений оратор. Аудиторія відчуває його зневажливе ставлення до себе, і в результаті взаємодія не досягається. Щоб збити пиху з такого лектора, деякі особливо спритні жартівники часто ставлять провокаційні запитання, намагаються поставити в незручне становище, відкрито висміяти. Запам'ятайте: якими б ученими званнями ви не володіли, в аудиторії завжди знайдуться люди, які нічим не дурніші, ніж ви, до того ж прекрасно обізнані в суміжних напрямах. Не бійтеся зізнатися в тому, що ви чогось не знаєте — ви ж не комп’ютер і не енциклопедія! І вмійте виокремити й відзначити тих, хто володіє новою інформацією. Цим ви не лише викличете симпатію до себе, а й внесете пожвавлення в лекцію.

10. Метушливість

Метушливі рухи, так само як і неконтрольована міміка, видають занепокоєння і невпевненість оратора. Якщо ви бігаєте від однієї стіни до іншої, гарячково клацаєте кульковою ручкою, крутите обручку, це означає, що ви боїтеся аудиторії, не впевнені в собі та підсвідомо прагнете втекти звідси. Опануйте себе та припиніть метушливу біганину, а також контролюйте всі інші несвідомі дії. Звичайно, сховатися за кафедрою і висунутися звідти лише наприкінці дійства — теж не вихід. Станьте так, щоб вас було добре всім видно, або сядьте — усе залежить від того, які у вас відносини з аудиторією. І час від часу переміщайтеся, але усвідомлено: кожна зміна позиції повинна позначати закінчення якоїсь частини вашої доповіді та початок нової. Завдяки цьому слухачам буде легше орієнтуватися в структурі викладання теми.

(За матеріалами Директор школи )

Другие статьи...

Изготовление и продажа стендов. Стенды для школ,

ВУЗов, организаций, предприятий.

(057)-756-80-37, 095-40-11-425,

093-775-80-87

Copyright. All Rights Reserved.

Создание сайта Wediz.com!

 

Популярные категории на сайте:

Стенды для начальной школы | Наборы для групп в детский сад | Таблички на кабинет | Стенды по охране труда | Уголки покупателя  | Класні куточки | Класні куточки | Куточок цивільного захисту | Куточок безпеки | Права дитини | Банер на випускний | Шкільні стенди | Стенди в кабінет математики | Стенди для початкової школи | Адресні таблички | Інформаційний стенд | Куточки природи | Стенди для кабінету української мови | Стенди для ДНЗ | Куточок для батьків в ДНЗ | Стенди в кабінет інформатики | Кармани для стендів | Кабінет психолога оформлення | Кабінет зарубіжної літератури | Стенди для кабінету біології | Бібліотечні стенди | Стенди для кабінету географії | Пожежні знаки